Банкрутство фізичних осіб
21 квітня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Головним нововведенням є процедура банкрутства та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцем проживання фізичної особи. Визнати банкрутом можна будь-яку фізичну особу, яка відповідає вимогам цієї процедури.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи – підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
❗ Якщо позичальник не бажає, щоб ця процедура до нього застосовувалась, кредитор цього зробити не зможе.
Підстави для порушення справи про неплатоспроможність фізичної особи:
– розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше ніж 30 мінімальних розмірів заробітної плати;
– боржник припинив погашати кредити або здійснювати інші планові платежі у розмірі понад 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов’язань протягом двох місяців;
– винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;
– існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання або здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
У цій процедурі будуть піддаватися сумніву угоди, які укладаються боржником до ініціювання справи про банкрутство. Тобто, якщо незадовго до процедури банкрутства майно відчужувалося чи переписувалося на близьких людей, такий боржник не зможе скористатися цією процедурою. Так само, якщо боржник просить визнати себе неплатоспроможним, але в цей час у його родичів та близьких значаться великі статки, то процедура банкрутства до такої людини також не застосовуватиметься.
У рамках цієї справи обов’язково відбувається судова процедура реструктуризації боргів боржника з метою відновлення його платоспроможності та може запроваджуватися процедура погашення боргів боржника внаслідок визнання особи-боржника банкрутом.
Процедура реструктуризації боргів включає в себе затвердження плану реструктуризації боргів, який може передбачати:
1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації;
2) зміну способу та порядку виконання зобов’язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів;
3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини;
4) виконання зобов’язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством;
5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).
Якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відкрито, то призначається арбітражний керуючий, який у процедурі реструктуризації боргів називається керуючим реструктуризацією, у процедурі погашення боргів – керуючий реалізацією майна банкрута. Перший розробляє план реструктуризації боргу, другий займається акумуляцією та розпорядженням майна банкрута з метою задоволення вимог кредиторів банкрута.
Послуги арбітражного керуючого (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) платні. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України за процедурами банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Якщо план реструктуризації не схвалено або виконано, то боржник визнається банкрутом і відкривається процедура погашення його боргів. Ця процедура передбачає включення майна боржника до ліквідаційної маси, яка буде розподілена між кредиторами. Отже, боржник втрачає права на майно, що належить йому. До ліквідаційної маси включатиметься все майно боржника, у тому числі його частка у спільній власності та яке боржник придбав після порушення справи про банкрутство. Винятком є житло, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника або житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) і не є предметом забезпечення , і також майно, на яке не можна звернути стягнення (речі першої необхідності, пенсійні накопичення).
ВАЖЛИВО!
Для фізичної особи, визнаної банкрутом, у майбутньому існуватимуть обмеження, про які слід подумати раніше:
– протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги у повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом;
– протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладанням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки або договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
– фізична особа не може вважатися такою, що має бездоганну ділову репутацію протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Істотне значення для справи має сімейний стан боржника, дохід другого чоловіка, наявність/відсутність осіб на утриманні, майно та майнові права у власності боржника, вчинені правочини за останні три роки, порука.
Враховуючи викладену інформацію, необхідно проконсультуватися з адвокатом, який зверне увагу на ризики та визначить доцільність банкрутства саме у вашому випадку з урахуванням вашої ситуації.
Крім того, без допомоги адвоката боржник не зможе правильно скласти заяву про порушення провадження у справі про неплатоспроможність та зібрати повний пакет документів, передбачений Кодексом України з процедур банкрутства. У разі неправильного складання заяви або заповнення додатків до неї (декларації та ін.) призведе до відмови у прийнятті заяви та порушення провадження про неплатоспроможність фізичної особи.